«НЕВИСЛОВЛЕНІ» ДУШІ та «ЗАКРИТІ» ГОЛОСИ

Голос, як і душа людини, ув’язнений в тілі. З часом приходить усвідомлення того, що коли ти намагаєшся втілювати в життя свої внутрішні прагнення і при цьому спираєшся тільки на ресурс можливостей тіла, ти не можеш передати всю глибину своїх переживань, почуттів, мрій, а твій голос зовсім не відображує твоїх внутрішніх відчуттів.  Він звучить зовсім не так , як ти себе чуєш всередині і як уявляв(-ла) звучання голосу вже назовні. Очікування і дійсність дуже сильно відрізняються.

Після неодноразових спроб виразити себе і, все ж таки, почувши в ефірі замість прекрасного голосу, який звучить всередині, все той же неприємний негарний звук, ти вирішуєш, що на цьому крапка. І вже не намагаєшся щось відправити із душі в цей світ у якості співу або навіть просто промови. Чи знайомий тобі страх і жах, коли тобі пропонують промовити якийсь спіч або навіть просто тост? Відповідь «ні ні ні , я не буду говорити!!!!» вже звична? Або коли ти все ж таки зголошуєшся щось виректи і щось пробуркочиш в паніці і жаху, а тобі потім «доброзичливо» сказали, що типу :«спічі це не твоє –ахаха…». Ти даєш собі слово «більше ніколи  не відкривати рота на публіці». Чи не так?

Так з’являються «невисловлені» душі і їх «закриті» голоси.

«Закриті» голоси мають практично однаковий набір проблем:

1.Голос не має сили – ти не можеш голосно кричати, верещати, сміх завжди «здавлений», «притиснутий», деформований. Будь яка необхідність підвищити голос( когось покликати, щось голосно запитати, про щось голосно заявити)- викликає паніку.

2.Голос має не виразний, не заповнений барвами тембр. Голос говорить нібито «миготливим» тембром- тобто тембр то проявляє себе, то пропадає. Від цього голос звучить неоднорідно, ніби «скрипить».

3.Дуже обмежений діапазон голосу – від 1 октави ( 6 тонів) у тих, хто не має порушень координації слуху і голосу, до двох- трьох тонів, у тих у кого є порушення координації слуху і голосу. Це коли «зустріч» слуху і голосу у дитинстві  не відбулася – щось завадило. Це може трапитись з різних причин – не підтримали, не похвалили, оцінили занизько, злякали, перенавантажили відповідальністю тощо.

4.Голос затиснутий в дуже обмеженому вузькому просторі між піднятою гортанню і м’яким піднебінням, що провисло.  У таких умовах з’являються викривлення в тембрі.

5.Формування звуку голосу стисканням і напруженням м’язів глотки і гортані, так би мовити «на горлі» і як наслідок випливає пункт 6.

6.Відсутність нюанса  piano в голосі. Тихо виходить тільки пошепки або фальцетом.

Цей « святковий» набір проблем голосу «невисловленої душі» завжди супроводжується набором комплексів. Це:

1.Страх публічних виступів;

2.Сором свого голосу, невпевненість в його презентабельності і, відповідно, 100% впевненість у безуспішності результату, тобто впевненість, що «мене не почують», «мене не зрозуміють», «я все одно скажу погано», «у мене не вийде», « мій голос просто жахливий»;

3.Страх творчих виступів – співати, грати в театрі, бути ведучим тощо;

4.Панічний страх перед співом a cappella, тобто без супроводу, сам на сам з голосом;

5.Страх вийти за рамки свого «спокою», страх відчути внутрішні «вітри» і  «вихори». Межує з реальним страхом чогось невідомого і загрозливого.

6.Впевненість що спів, публічні виступи «не для мене», це для «обраних і талановитих»;

7.Впевненість в тому, що навіть, якщо і спробуєш чомусь навчитися, то все одно не вийде, тому що:

  а)вже спробував, знаю що не вийде!

  б)хтось із друзів спробував –нічого не вийшло!

  в)мені хтось вже сказав, що «мені не дано».

Знайомі ситуації і думки? Скоріше за все «так». І якщо ти знайшов хоча б декілька ознак “невисловленої” душі у себе – це привід замислитись над цим!

Але із цієї суцільної безнадійності є ВИХІД. Він настільки очевидний, що його навіть не помічають.

Якось склався стереотип підходу до навчання голосу або, як називають у учбових закладах , постановки голосу. Цей стереотип – це розглядання процесу навчання і розвитку голосу суто з позиції фізіологічних процесів. Тобто навчають голосовий апарат, і його м’язи зокрема, як у спортзалі, «присідати», «стрибати», «бігати», «накачувати м’язи» тощо. Але це шлях у глухий кут. Бо це всього лише набір деталей дуже складного механізму, які треба на рівні мозку скласти в систему і найголовніше – забезпечити цей механізм необхідним енергетичним ресурсом, яким є наші емоції, думки, мрії.

І саме усвідомлення енергетичної сутності процесу утворення голосу і відкриває усі замки, за якими був прихований голос.

Джерело енергії «співочого» голосу у нашому енергетичному тілі – в душі і духові. Саме у вимірі наших думок, почуттів і відчуттів формуються наші емоції. І чим вище частота вібрацій емоції, тим якісніше і гарніше буде звучати голос.

І тільки усвідомивши зв’язок енергії емоцій і звуку голосу, залежність якості звуку голосу від висоти вібрацій нашого енергетичного тіла, організація технічних процесів утворення голосу набуває сенсу. Тільки у такій послідовності відкриваються секрети вокальної техніки.

І тільки таким шляхом можна крок за кроком вивести голос «невисловленої душі» із темряві страхів до світла розкритих почуттів і польоту душі.

“VOICE WINGS” знає цей шлях. Не зволікай! Творець хоче почути твою душу через твій голос!