Що ми розуміємо під процесом співу?
Найчастіше процес співу у нашій підсвідомості має якесь окреме місце і, відповідно, якийсь окремий фізіологічний механізм звукоутворення та звуковедення. І під час співу або того процесу, який ми маємо на увазі під співом, присутні у 90% співаючих дуже специфічні відчуття, подібні до яких ми або не знаходимо в наших повсякденних відчуттях або знаходимо подібні в малоприємних станах. Такими є страх, невпевненість, нестійкість, нестабільність.
Самі по собі такі стани, при їх неодноразовому повторенні, призводять до психологічних затискачів, тому що організм у таких станах (страху, невпевненості, нестійкості тощо) не має чіткої програми подальших дій. І як спосіб хоч якось «стабілізувати» ситуацію, тіло за допомогою м'язового затиску намагається закріпитися в якомусь більш-менш стійкому становищі. Але така «стабільність» ще більше посилює невпевненість у майбутній дії і все далі і далі відводить нас від правильного рішення, що веде до успішного вирішення проблеми.
Кілька разів поспіль повторений м'язовий затискач стає рефлекторним і поступово перетворюється на стан стійкого рефлексу. Тобто певна ситуація викликає певний рефлекс. Наприклад, людина спробувала заспівати мелодію у верхньому регістрі і зазнала невдачі. Наступного разу співатиме у верхньому регістрі вже з побоюванням і при повторній невдачі у нього виробляється очікування невдачі і з'являються спроби «стабілізувати» процес за допомогою «твердішої», ніби більш впевненої подачі звуку. Але нерозуміння власне процесу співу, його природи, ця твердість призводить до форсування звуку, яке надалі стане рефлекторною реакцією на високі звуки.